- Гадаю, вам слід вийти з клубу, - сказав я, дивлячись на високий комірець Ориної чорної сукні. - Повернувшись від Препаратора, я візьмуся за вашого кривдника… І глиняний бовван мені в цьому ділі не помічник.
Вона мовчала.
- Сподіваюсь, ви не сумніваєтеся, що я повернусь дуже скоро? Сподіваюсь, ви дочекаєтесь?
- Будьте ви прокляті, Хорте, - сказала Ора хрипло. - Нехай буде проклятий день, коли я вас зустріла… Ви завдаєте самих клопотів. Що мені робити тепер - сидіти склавши руки і чекати… Знаючи, що таке Препаратор і які його можливості…
- Але ж у мене Кара, - сказав я м’яко. - Та й сам я, треба сказати, надступеневий…
- Март зі Гороф теж був надступеневим, - сказала Ора гірко. - А проте його розпластали як жабку.
- Ви в мене не вірите, Оро? - спитав я. - Ви мені не довіряєте?
Вона ніяково взяла мене за руку. Потримала, стискаючи мою долоню жорсткими, холодними пальцями. Випустила; відштовхнула різко, навіть грубо:
- Якби у вас була сова, Хорте… Я побажала б їй здоров’я.
У прохолодному склепінчастому льосі було зовсім темно. Майже весь простір кімнати займав величезний стіл з нерівною поверхнею, у дальньому кутку була парчева портьєра, два крісла, в одному з них сидів згорбившись немолодий маг. Побачений нічним зором, він не мав шансів мені сподобатись.
- Пане зі Таборе? Як ся має ваша сова?
- Сова поживає прекрасно, дякую вам, - сказав я механічно.
Маг кивнув:
- Моє ім’я Лот зі Коршак, і я готовий відправити вас хоч до Мармурової Печери, хоч сові під гузку…
- Сові під гузку ми не домовлялись, - повідомив я холодно.
Усі ці манери добродушного боцмана були вміло відрепетирувані. Напевно, саме такий стиль поведінки має викликати довіру в добродіїв, що зважились на проекційну подорож; можливо, в мене, коли я викрив трюк, теж народилася б така довіра - якби перший погляд мій на Лота зі Коршака впав при денному світлі, а не в зрадницькій темряві.
Коршак помітив моє приховане роздратування. Й одразу ж перемінив тактику: його простацький тон змінився підкреслено коректним:
- Пане зі Таборе, перед вами Велика Проекція вашого Шляху. Ось мала проекція, - простеживши за спрямуванням його пальця, я побачив скляну скриньку на краю столу, а в ній - великого мураха.
