Він убивав усіх, хто дивився на нього зі страхом. Йому намагалися мститись, та Захист був на сторожі.
Він розумів, що з усе вищої купи трупів треба якось вибиратись, але нічого не міг із собою вдіяти.
Тоді він зрозумів, що жити серед людей йому більше не доведеться, знайшов Мармурову Печеру й усамітнився там. Тут він жив довгі роки - підземні нори нагадували йому найкращі дні юності. Так, тоді він був кротом, але ще жива була мати, і молодша сестричка гралася з ним укупі…
Він сумував. Розважався, вдосконалюючись у магії; інколи читав. Мріяв дістати сабаю - тоді вся інформація світу прийшла б до нього під землю сама, без принуки.
Одного разу - не так давно - він вирішив, що цілком дозрів для людського товариства і що затворництву прийшов кінець. Він покинув печеру, надав собі більш-менш прийнятного вигляду й пустився шукати Справжнє Діло…
Колишня підозріливість давалася взнаки, але трупів, які позначали Ондрин шлях, стало значно менше. З літами він навчився тримати себе в руках; а що волосся на його черепі так і не прижилось, дуже скоро за ним закріпилося прізвисько Голий Шпиль…
Так, осягаючи світ, він дістався до Степового князівства й скоро дізнався, що в князя Дривегоціуса багато ворогів - і нема гідного захисту.
Жовтий обруч дозволяв Ондрі виробляти захисні замовляння будь-якої сили. Прийшовши до князя, Ондра взяв першого- ліпшого лакея, оповив його захисним коконом і запропонував Дривегоціусу зарубати бідолаху мечем.
Князь, ні секунди не сумніваючись, зняв зі стіни найважчу бойову сокиру. Лакей з переляку зомлів, але не дістав ні подряпинки, хоча князь і бив без усякої милості.
Безмежно задоволений Ондрою, Дривегоціус призначив йому королівську платню. Голий Шпиль убрався в шагрень та шовки, та в душі залишився кротеням, сином підземелля, якому за кожною портьєрою ввижався отруєний стилет.
Що тепліше й шанобливіше ставився до свого мага Дривегоціус, тим підозріливішим ставав Ондра. Князь пишався новим майстром захисту, а Ондра чекав підступу. Князь плескав Ондру по плечу, а той розважав, яким чином можна обдурити Захист. З усього виходило, що Кореневе замовляння можна обійти тільки за допомогою іншого Кореневого замовляння; такий збіг обставин був малоймовірним, але Ондра не був невразливим. Страхи його набирали сили.
На пору, коли князь повідомив Ондру про поїздку на королівський прийом, у нездоровому мозку майстра захисту жила повна певність, що Дривегоціус розробив хитрий план, щоб погубити його. Не сьогодні, то завтра Ондра чекав удару. Зовні лишався спокійним, але чекав у будь-яку секунду.
Обвал стався саме тоді, коли Дривегоціус постав перед сильним і небезпечним ворогом. Тобто коли Ондра був зосереджений на надійному захисті навколо княжої персони.
За спиною в нього показалася жінка, магиня незначного ступеня, з низкою кольорових каменів на шиї. Навколо каменів стояла хмара чужої волі; жінка дочекалась, поки Ондра обернеться, й усміхнулась йому так двозначно, що колишнє кротеня одразу зрозуміло: небезпека.
Ніякого плану в нього не було. Усе вийшло само собою - удала імпровізація; тримаючи захист навколо князя, Ондра мав можливість - ненадовго, ледь-ледь - підправити його світосприйняття.
