пройшовся по моєму вбранню одежною щіткою.
- Ви маєте поганий вигляд, - занепокоєно сказав дідок, коли хлопчик пішов. - Ви просто-таки охляли, люб’язний Хорте… Дуже складно вибрати гідне застосування Карі… Я розумію. Ваша правда.
Я подивився на себе в дзеркало.
Неприємний тип. Жовтава шкіра, кола під очима, тьмяні очі - праве здається сірим, ліве набуло кольору нечистого піску.
Та жінка, в скрині, мала куди гірший вигляд. Але бридкості своєї не соромилась - у неї була на те поважна причина. Вона вже понад місяць була мертва.
Та жінка, погублена заради кількох монет і пригорщі дрібничок…
Пам’ятаю, як я стояв перед розкритою скринею, а за плечем у мене височів префект. Пам’ятаю, в якусь мить він навіть зробив рух, щоб підтримати мене під лікоть: чи чувано таке!
На щастя, він вчасно спам’ятався, і порив його так і лишився незавершеним.
Пам’ятаю, як тріснула залипла кірка в мене на губах, коли після довгого мовчання я сказав нарешті:
- Це не вона. Це не Ора Шанталія.
Пам’ятаю, що префект, здається, навіть трішки образився:
- Ви певні?
Я знизав плечима й побрів, мов сліпий, геть - із підвалу, із холоду, зі смерті в смерть, тому що краще б вона була Орою. Тоді б я міг хоча б простежити, щоб її по-людськи поховали, тоді б я міг присвятити себе пошуку вбивць, тоді б я страждав, напевно, але все-таки визначеність - краща за невідомість…
Як було б добре, якби на світі не було сабаї. Не було короткого, убивчого для всякої надії рядка; тоді б я зрадів, побачивши в страшній скрині тіло незнайомої жінки. Я б танцював, певно, серед промерзлого підвалу, тому що ця загибла дорога не мені - комусь іншому…
А цей інший танцював би, побачивши в скрині замість своєї жінки - Ору.
- Пане зі Таборе? - занепокоєно спитало дідусеве відбиття у дзеркалі.
- Так, - сказав я старенькому, який стояв за моєю спиною. - Так, звісно ж.
- Вам би завести сову, - сказав дідок стурбовано. - У мене на оці саме є пташеня, дуже хороше пташеня, я не пропоную його абикому… Сова, пане зі Таборе, потрібна магу не тільки для підтримання традиції, о ні…
- Я подумаю, - сказав я байдужно.
