Ми ще побачимо, що скаже Зграя про цього
приблудька! Ця здобич моя, і рано чи пізно
йому не минути моїх зубів, довгохвості злодюги!
Мати Вовчиця, важко дихаючи, лягла на
землю коло своїх вовченят. Батько Вовк мовив
суворо:
— Таки справді дитину треба показати Зграї.
7
Чи ти хочеш лишити його собі, Мати?
— Лишити собі? — важко дихаючи, перепита-
ла Вовчиця.— Він прийшов до нас голісінький,
сам-один, уночі, і не злякався! Цей кульгавий
живодер убив би його й утік на Вайнгангу, а
люди з помсти розорили б наше лігво. Залиши-
ти його? Так, я залишу його собі. Тихенько, жа-
беня! О Мауглі,— саме Жабенятком Мауглі я
буду називати тебе,— настане пора, коли ти
зможеш полювати на Шер-Хана, як він полював
на тебе.
— Але що скаже Зграя? — спитав Батько
Вовк.
Закон Джунглів говорив чітко: кожен вовк,
що завів сім'ю, може залишити свою Зграю. Але
щойно його вовчата підростуть і зіпнуться на
ноги, він має показати їх на Раді Зграї. Вона
