збирається звичайно під повний місяць. Після
цього вовченята можуть бігати скрізь, де тільки
їм заманеться, поки не вб'ють свого першого
оленя. І не помилують того, хто замірився на
вовченя. За це — смерть. Отож Батько
Вовк в одну із ночей, коли збиралася Зграя,
повів своїх вовченят, Мауглі і Матір Вовчицю на
Скелю Ради. Це була верхівка пагорба з вели-
кими валунами, де могла сховатися й сотня
вовків. На валуні, простягтись на повен зріст,
лежав Акела, великий сірий вовк-самітник.
Зграя вибрала його ватажком за силу й кмі-
тливість. Вовк-самітник замолоду двічі по-
трапляв у пастку, люди його побили й залиши-
8
ли здихати, але він вижив. На Скелі Ради майже
ніхто не розмовляв. Вовченята гралися посеред
майданчика, довкола сиділи їхні батьки.
Подеколи якась вовчиця мовчки хапала своє
дитинча за загривок і підштовхувала наперед,
на розглядини. Акела підвівся на ноги і гукнув
зі своєї скелі:
— Гей, вовки, ви знаєте Закон! Тож приди-
вляйтеся!
І турботливі матусі підхопили:
— Придивляйтеся, гарненько придивляйтеся,
