до людей?
84
— А чи відомо вам, чому ви боїтеся Людини?
— продовжував Хатхі.— А ось чому. Дуже-дуже
давно, ніхто й не пам'ятає, коли це було, всі ми
паслися разом і не боялися одне одного. У ті
часи не було засухи, листя, квіти і плоди виро-
стали на дереві водночас, і ми їх їли, а ще їли
кору і траву.
— Яка я рада, що не народилася в той час!—
не стрималася Багіра.— Кора придатна лише
для того, щоб відточувати на ній пазурі.
— А Повелитель Джунглів був Тха, Перший із
Слонів. Своїм хоботом він витяг Джунглі із
глибоких вод, і там, де він проводив по землі
борозни іклами, текли ріки, а там, де тупнув
ногою, з'являлися озера, а коли він сурмив у
хобот, виростали дерева. Ось так Тха створив
85
Джунглі. Так, принаймні, мені розповідали цю
історію.
— Відтоді вона не покоротшала! — шепнула
Багіра Мауглі на вухо, і Мауглі засміявся,
затуливши рота долонею.
— У той час не було ні маїсу, ні динь, ні
перцю, ні цукрової тростини, ні маленьких ха-
