сього ні з того звертатися до Хатхі), потім вигу-
кнув:
— Що це за право, про яке говорив Шер-Хан,
о Хатхі?
Луна підхопила його слова, і на обох берегах
83
усі затамували подих, бо мешканці Джунглів
дуже цікаві, а тут відбувається щось загадкове!
— Це стара історія, набагато старіша за самі
Джунглі. Гей, замовкніть там, на берегах! Я
розповім її вам.
Якийсь час буйволи і кабани штовхалися і
відпихували одне одного, аж поки ватажки
зграй не вигукнули:
— Ми чекаємо!
І Хатхі вийшов наперед і став по коліна в воді
біля Скелі Миру. Худий, зморшкуватий, з
жовтими іклами, він все одно був тим, за кого
його вважали,— Повелителем Джунглів.
— Ви знаєте, діти мої,— почав він,— що
найдужче в світі треба боятися Людини.
Почувся схвальний гомін.
— Це тебе стосується, Маленький Брате,—
шепнула Багіра.
— Мене? Я мисливець Вільного Народу і нале-
жу до Зграї,— відповів Мауглі.— Яке мені діло
