жарт Багіри.
— Не хряпнули по голові,— незворушно від-
повіла Багіра, знову зіпхнувши малого в воду.
— Негаразд! Недобре сміятися над своїм учи-
телем,— докоряв ведмідь.
— Авжеж! А чого ви хотіли від нього? Цей го-
ляк бігає по Джунглях, кривляється, як
мавпеня, та ще й знущається з найкращого в
Джунглях мисливця.
Це шкутильгав до річки Шер-Хан (він тоді ще
був живий). Він зачекав трохи, насолоджую-
чись переполохом, що зчинився серед оленів на
тім боці, занурив у воду вусату квадратну
морду і почав хлебтати, буркочучи:
— Джунглі нині — лігво для голих щенят! Ану,
глянь сюди, Людське Дитинча!
81
Мауглі зиркнув на нього пильно — і за хвили-
ну Шер-Хан знічено одвернувся.
— Мауглі те, Мауглі се! — продовжував він.
— Він же не Людина і не вовк, а то злякався б
мене. Ще, чого доброго, доведеться прохати в
нього дозволу напитися. Уф!
— Може, й так,— глянула тигрові в очі прони-
кливим поглядом Багіра.— Може, й так... Тьху!
