— Коли Хатхі питає, треба відповідати.
— Тоді іди геть. Ріка для того, щоб пити, а не
для того, щоб оскверняти її. Ніхто, окрім ку-
льгавого злодюги, не став би хвалитися своїм
правом у такий час, коли і Людина, і мешканці
Джунглів страждають однаково. Геть у свій
барліг, Шер-Хан!
Останні слова прозвучали трубним гласом. І
троє синів Хатхі гойднулися на крок уперед,
хоча в цьому не було потреби. Шер-Хан
покрадьки шаснув у кущі: хто ж посміє супере-
чити Хатхі, Повелителю Джунглів?
— Що це за право, на яке натякав людожер?
— шепнув Мауглі на вухо Багірі.— Убивати лю-
дину — це ганьба завжди. Так говорить Закон.
А Хатхі каже...
— Спитай у нього сам, Маленький Брате. Є
таке право чи ні, а я б добряче провчила ку-
льгавого ненажеру! Прийти до Скелі Миру,
щойно убивши Людину, та ще й пишатися цим
— витівка, гідна шакала. Забруднив воду,
паскудник.
Мауглі зачекав хвилину, щоб набратися духу
(ще б пак, ніхто в Джунглях не має права ні з
