води,— сказав Балу.—
— О Хатхі, ти коли-небудь бачив подібну
засуху?
— Вона минеться, все минеться,— відповів
Хатхі, поливаючи з хобота спину і боки.
— Між нами є один, котрий довго не витри-
має,— сказав Балу і з любов'ю подивився на
Мауглі.
— Хто? Я? — обурено вискочив із води Мауглі.
— Мої кістки не прикриті хутром, та коли б із
80
тебе здерти шкуру...
Хатхі обурено поглянув на хлопчика, а Балу
сказав суворо:
— Людське Дитинча, таке вчителю не годи-
ться казати! Мене ще ніхто не бачив без шкури.
— Та ні, я нічого образливого не мав на увазі,
Балу! Просто ти схожий на кокосовий горіх у
шкаралупі, а я — той самий горіх, тільки без
неї. А коли оцю буру шкаралупу...
Мауглі не встиг пояснити своє міркування, бо
м'яка лапа Багіри штовхнула хлоп'яка в воду.
— Дивися, щоб із тобою не зробили те, що
роблять зі стиглими горіхами.
— А що саме? — спитав Мауглі, випірнувши з
води. Він зробив вигляд, що забув улюблений
