тинок, і народи Джунглів жили у лісах дружно,
як одне плем'я, нічого не знаючи про Людину.
Та ось звірі почали сваритися за їжу, хоча
пасовищ вистачало на всіх. Вони розледащіли.
Кожен хотів пастися там, де відпочивав, як бу-
ває і в нас після щедрих весняних дощів. У Тха,
Першого із Слонів, було багато діла: він
створював все нові Джунглі і прокладав русла
рік. Він не встигав скрізь, отож і зробив Першо-
го із Тигрів володарем і суддею над Джунглями,
і лісові мешканці приходили до нього зі своїми
суперечками. У ті часи Перший із Тигрів їв пло-
ди і траву, як усі. Він був завбільшки, як я, і
дуже гарний: увесь жовтий, як квіти жовтої лі-
ани. У ті добрі давні часи Народ Джунглів при-
ходив до нього без страху, і слово його було
Законом для всіх. Не забувайте, що всі ми тоді
жили одним племенем.
Та однієї ночі поміж двома биками виникла
суперечка за пасовиська, як оце буває між
вами, коли починаєте битися рогами і копита-
ми.
Отож двоє биків прийшли скаржитися до
Першого із Тигрів, який лежав серед квітів. І
