86
один із них ненароком зачепив його рогами, і
Перший із Тигрів, забувши, що він володар і су-
ддя, кинувся на нього і зламав йому шию.
Досі ніхто із нас не вмирав, і Перший із Ти-
грів, побачивши, що він накоїв, і втративши го-
лову від запаху крові, втік на північ до боліт, а
ми, Народ Джунглів, лишилися без судді і поча-
ли сперечатися і битися між собою. Тха почув
голос і прийшов до нас. І одні говорили те, а
другі — те, але він побачив мертвого бика між
трав і спитав, хто його вбив, а ми не могли
вимовити жодного слова, бо втратили розум від
запаху крові. Ми бігали сюди-туди, кружляли,
скакали, волали мов навіжені. І Тха повелів
деревам і повзучим ліанам робити мітки на тілі
вбивці, щоб Перший із Слонів міг пізнати його.
І Тха спитав:
— «Хто хоче бути Володарем Джунглів?»
Вискочила Сіра Мавпа, що жила на деревах, і
вигукнула:
— «Я хочу бути Володаркою Джунглів!»
Тха засміявся і сказав:
— «Хай буде так!» — і подався геть, дуже
розгніваний.
— Діти,— вів свою розповідь Хатхі,— ви добре
