розповів Батькам Вовкам про свої пригоди
серед людей. А розповідаючи, грався на сонеч-
ку своїм мисливським ножем (тим, яким білував
тигра).
Акела із Сірим Братом похвалили Мауглі за
те, що він багато чого навчився за цей час, і
розповіли, як вони допомагали йому загнати
буйволів у яр.
Оповідь ця принесла неабияке задоволення
Балу і Багірі — бо й вони прийшли послухати.
96
Вже давно зійшло сонце, та ніхто ще й не
збирався спочивати (як звичайно бува після ні-
чних ловів). Чуючи запах шкури забитого ти-
гра, що долітав із Скелі Ради, Мати Вовчиця з
насолодою втягувала повітря і закидала голову
вгору: он який її малюк!
— Коли б не Акела із Сірим Братом,— сказав
Мауглі,— я б нічого не зміг зробити. О Мамо
Вовчице, якби ти бачила, як сірі буйволи летіли
яром, і як вони товпилися біля воріт, і як Лю-
дська Зграя зустріла мене зливою каміння!
— Я рада, що не бачила цього,— суворо за-
уважила Вовчиця.— Не в моїй натурі спокійно
споглядати, як ганяють моїх дитинчат, мов тих
шакалів. Я б примусила Людську Зграю
