погнатися. А тут саме кажан Манг кружеляв,
отож він і каже:
«Людська Зграя гуде, мов осине гніздо».
— Авжеж я в нього пожбурив великий камінь,
— засміявся Мауглі.
— Ти слухай далі. Так от, кажан каже, що
перед ворітьми запалала Червона Квітка, і
довкола неї сидять люди із рушницями. А я по
собі знаю,— Акела глянув на свої посмуговані
боки,— рушниці — то не іграшка. Скоро люди
підуть по наших слідах.
— Але навіщо? Вони прогнали мене, хіба їм
цього мало? — сердито сказав Мауглі.
— Ти Людина, Маленький Брате,— заперечив
Акела.— Тож хіба нам, Вільному Народу,
пояснювати тобі, що на думці в твоїх братів?
Він ледве встиг відсмикнути лапу: гострий ніж
устромився в землю — Мауглі кинув ніж так
блискавично, що за його рухом не встежило б
людське око.
— Іншим разом,— спокійно промовив Мауглі,
сховавши ножа,— коли говоритимеш про Лю-
дську Зграю, не пов'язуй її зі мною.
98
— Пфф! Зуб гострий,— сказав Акела, обнюху-
ючи слід від ножа.— Але життя серед людей зі-
