хати.
— Уперед, сміливіше! — підбадьорював хло-
пець.— Я ж казав, що ви почуєте пісню. Вона
112
супроводжуватиме вас аж до Канхівари. Це Ми-
лосердя Джунглів.
Мессуа підштовхувала чоловіка вперед, і вони
зникли з очей. Аж тут Багіра вискочила з кущів
і тернулася об ноги хлопцеві.
— Мені соромно за твоїх братів!
— Як? Хіба вони погано співали для Балдео?
— спитав Мауглі.
— Надто, надто добре! Я навіть забула всяку
гордість і, клянусь зламаним замком, що
вивільнив мене, бігала по Джунглях і співала
так, наче весною. Хіба ти не чув?
— У мене був інший клопіт. Спитай краще
Балдео, чи сподобалася йому пісня. Та де ж уся
четвірка? Я хочу, щоб жоден із Людської Зграї
не вийшов нині за ворота.
— Навіщо тобі четвірка? — сяйнула зеленими
очима пантера і замуркотіла.— Я можу затри-
мати їх, Маленький Брате. Цей спів і ці люди,
що лізли на дерева, додали мені охоти. Я
гналася за ними цілісінький день, у спеку, я
