пер я ляжу.
Мауглі почув, як заскрипіла сітка під вагою
пантери.
—Клянусьзламанимзамком,вони
подумають, що піймали неабияку птицю! Іди
сядь побіля мене, Маленький Брате, і ми їм
удвох побажаємо добрих ловів!
— Ні, в мене на думці — інше. Людська Зграя
не повинна знати, що я беру участь у цій грі. Ти
вже сама доведи до пуття все. Я не хочу їх ба-
чити.
— Хай буде так,— погодилася Багіра.— Ось
вони йдуть!
Галас під смоквою все дужчав, нарешті
натовп, озброєний ножами, серпами і бамбу-
ковими палицями, посунув вулицею. Попереду
біг Балдео, та й решта від нього не відставали,
гукаючи:
— Чаклуне й чаклунко! Виходьте! Підпалюймо
стріху! Ми їм покажемо, як переховувати пере-
вертнів! Вогню, вогню, смолоскипи сюди!
На порозі трохи замешкалися. Двері були міц-
ні, заперті на клямку, та юрба вирвала клямку.
115
Розчахнулися двері, і всі вздріли на ліжкові
величезну чорну і страшну Багіру, що лежала
