— Де йому заманулося. Хто може знати, де
він зараз? А навіщо він тобі? Що може зробити
Хатхі, чого ми не могли б зробити?
— Накажи Хатхі, щоб він прийшов до мене зі
своїми трьома синами.
— Але, Маленький Брате, хіба я можу
наказувати Хатхі — «прийди» чи «піди»? Не
забувай, він — Повелитель Джунглів і саме він
навчив тебе Заповітним Словам.
— Нічого. У мене теж є для нього Заповітне
Слово. Скажи, щоб він прийшов до Жабеняти
Мауглі, а коли він не розчує, то скажи, щоб
прийшовзаради«витоптанихполів
Бхаратпуру».
«Заради витоптаних полів Бхаратпуру»,— по-
вторила Багіра, щоб запам'ятати.— Іду! Хатхі,
може, й розсердиться, та я з радістю віддам
здобич за всенький місяць, аби тільки почути,
яке ж то Заповітне Слово має владу над
Повелителем.
Вона пішла, а Мауглі сидів і з несамовитою
люттю втикав ніж у землю. Він ніколи в житті не
бачив людської крові і — що було дуже важливо
для нього — ніколи не чув її запаху, аж доки не
