там, звісивши лапи. Жах огорнув усіх, аж тут
передні позадкували до дверей. В цей час Багі-
ра розплющила очі, позіхнула лінькувато, роз-
зяпивши пащеку, аж червоний язик висунувся і
в чорному проваллі заблищали величезні ікла.
Потім щелепа стулилася і, мов сталеві затвори,
клацнули ікла. Наступної миті все довкола спу-
стіло. Багіра вискочила в вікно і підійшла до
Мауглі. А люди, знавіснілі від страху, тікали,
спотикаючись і штовхаючи одне одного.
— До ранку вони з місця не зрушать,— за-
уважила Багіра.— Що тепер?
Було чутно, як десь хляпають двері, човгають
по долівці важкі ящики з зерном — перелякані
люди підпирали ними двері.
«Багіра має рацію,— подумав Мауглі,— до
ранку у селі ніхто й не ворухнеться».
Мауглі замислився, і обличчя його ставало
все похмурішим.
— Щось не так? — спитала Багіра, притули-
вшись боком.
— Та ні, все якнайліпше. Постережи їх, а я
піду подрімаю.
І Мауглі побіг у Джунглі, впав у траву і
