проспав увесь день і ще ніч.
Прокинувшись, він побачив поруч з собою
Багіру, а біля її ніг — забитого оленя. Багірі
було цікаво дивитись, як Мауглі оббілував
здобич, як він їв, а потім улігся, зіпершись під-
116
боріддям на руку.
— Жінка й чоловік дісталися Канхівари без
усіляких пригод,— переповіла вона.— Твоя
мати послала звістку з яструбом Чілі. Вони зна-
йшли коня того ж вечора і доїхали швидко. Це
ж добре?
— Так, добре.
— А твій людський мурашник завмер аж до
обіду. А тоді поїли і знову поховалися.
— Вони не бачили тебе?
— Може, й бачили. Уранці я качалася в пилю-
ці на сонечку і від задоволення муркотіла. Ну,
Маленький Брате, більше тут робити нічого.
Ходімо зі мною і з Балу. Він знайшов дупла з
диким медом і хоче показати їх тобі. І ми всі
хочемо, щоб ти, як і раніше, був із нами. Не ди-
вися так, а то мені моторошно! Забудьмо про
Людську Зграю!
117
— Забудемо, і дуже скоро. Де сьогодні
пасеться Хатхі?
