він стане нам помічником.
— Атож, помічником у важку годину, бо ніхто
не може лишатися ватажком Зграї вічно,— за-
уважила Багіра.
Акела замислився. Справді, настає день, коли
ватажок уже не при силі, слабне, і тоді вовки
вбивають його, щоб вивільнити місце для ново-
го. Отож він сказав:
— Візьміть малюка і виховайте його, як і
11
належить виховувати синів Вільного Народу.
Так Жабенятка Мауглі прийняли у Сіонійську
Зграю — за буйвола й щире слово Балу.
***
Минуло десять, а може, навіть одинадцять
років. Мауглі зростав разом із вовченятами.
Батько Вовк навчав його своєму вмінню і роз-
казував про ввесь довколишній світ. Дитина
призвичаїлася спостерігати все: шерех трави,
подих теплого нічного вітерця, крик сови над
головою, шелестіння кажана, плескіт риби в
ставку,— бо все те дуже багато значило. Грію-
чись на сонечку, Мауглі дрімав, а коли діймала
спека, плавав у лісових озерах. А схочеться
меду — ліз на дерево. Багіра показала, як це
робиться. Вона влягалася на гілці і кликала:
