буйно розрослися там, де всього півроку тому
були ниви.
128
КНЯЗІВСЬКИЙ АНКАС
Каа, великий гірський удав, змінив шкіру,—
мабуть, удвохсоте від дня народження,— і
Мауглі, який ніколи не забував, що Каа вря-
тував йому життя (як ви, напевне, пам'ятаєте),
прийшов його привітати. Міняючи шкіру, змія
завжди буває похмурою й дратівливою, аж поки
новий її одяг не стане блискучим і красивим.
Каа, як і всі мешканці Джунглів, вважав
Мауглі Повелителем Джунглів і переказував
хлопцеві всі новини, які тільки чув.
Того дня Мауглі сидів ніби у живому кріслі, на
одному з кілець Каа, обіпершись об його м'язи-
сте тіло плечима, і м'яв у руках стару лускату
шкіру удава, полишену ним під каменем.
— Вона зовсім ціла, аж до самісіньких очей,—
подивовано розглядав Мауглі візерунчасту
шкіру.— Як, певне, дивно бачити коло ніг те,
що донедавна покривало твою голову!
— Авжеж, тільки ніг у мене немає,— відповів
Каа,— і я не бачу нічого дивного в цьому. Хіба
129
ти ніколи не відчуваєш, що шкіра в тебе
жорстка й суха?
