— Вдалого полювання! — просичав нарешті
Каа, і Мауглі відлетів кроків на десять убік.
Він підвівся, захекавшись і сміючись, набрав
у жмені трави і пішов за Каа до їхнього
улюбленого місця купання — глибокої, чорної,
наче смола, затоки, оточеної скелями і запру-
дженої поваленими деревами.
Хлопчик нечутно поринув у воду і випірнув
так само безшумно, ліг на спину, заклавши
руки за голову, і, задивившись на повний
місяць, став пальцями ніг розхлюпувати його
131
відбиток у воді. Пласка голова Каа розітнула
воду, мов бритва, прорізала затоку і лягла на
плече Мауглі. Вони обоє насолоджувалися
прохолодою.
— Як гарно! — сонно сказав Мауглі.— А в Лю-
дській Зграї, пам'ятаю, в цей час лягали на
жорстке дерево в земляних загородах, старанно
зачиняючись від свіжого повітря смердючими
ганчірками, і висвистували носом нудні пісні. У
Джунглях таки краще!
Швидка кобра прослизнула повз них, напила-
ся, побажала добрих ловів і поповзла далі.
— Ош-ш-ш! — сказав Каа, наче згадуючи
