щось.— То, значить, Джунглі дають тобі все, що
треба, Маленький Брате?
— Не все,— засміявся Мауглі,— а то б можна
було щомісяця вбивати нового Шер-Хана. Тепер
я міг би його вбити своїми власними руками, не
звертаючись по допомогу до буйволів. А ще
мені хочеться іноді, щоб сонечко сяяло, коли
132
йде дощ, або навпаки — щоб у спеку хмарки
закрили сонце. А коли я голодний, мені хоче-
ться вполювати козу, а коли вполюю козу —
шкодую, що вона не олень. Але ж так буває з
усіма в Джунглях.
— І більше тобі нічого не хочеться? — спитав
Каа.
— А чого ж мені ще хотіти? У мене є все —
Джунглі і Милосердя Джунглів! Що є кращого на
світі?
— Кобра казала...
— Хіба вона щось казала? Вона нічого не
казала, поповзла собі та й годі.
— Не ця, інша.
— Яке тобі діло до Отруйного Племені? Я їх не
чіпаю, хай собі повзуть своєю дорогою. Вони
несуть смерть у передніх зубах, і це недобре.
