169
— Це хитрощі Людини,— спокійно завважив
Каа,— ти мудрий, але май на увазі — Маленьке
Плем'я завжди люте.
— Та ні, в сутінках усе крилате, хоча й
ненадовго, засинає. Я почну гру з собаками в
сутінки, бо вдень вони краще бігають. А зараз
вони женуться по кривавому сліду за Ванталою.
— Яструб Чіль не залишить дохлого буйвола,
а Рудий Собака — кривавого сліду,— сказав
Каа.
— Так я поведу їх новим слідом,— по їхній же
крові, вони в мене наїдяться землі. А ти лиши-
шся тут, Каа, поки я не повернуся із псами.
— А що, коли вони вб'ють тебе в Джунглях,
або Маленьке Плем'я вб'є тебе, перш ніж ти
стрибнеш у річку?
— Коли помру, тоді й будеш оплакувати,— не-
зворушно відповів Мауглі.— Доброго полюван-
ня, Каа!
Він відпустив шию удава і поплив униз уще-
линою, як колода в повінь, прямуючи до мілини
і сміючися від задоволення. Найбільше в світі
Мауглі любив «смикати Смерть за вуса», як
казав він сам, аби Джунглі відчули, що він їх
