Повелитель. З допомогою Балу він частенько
брав мед у бджолиних дуплах і добре знав, що
бджоли не люблять запаху дикого часнику.
Отож він нарвав пучок часнику і побіг по кри-
вавому сліду Вантали, що тягся на південь.
Вряди-годи він поглядав на дерева, прислуха-
вся і підсміювався.
170
«Я був Жабенятком Мауглі, потім назвав себе
Вовченям, тепер я маю стати Мавпою Мауглі, а
потім — Мауглі Оленем. А тоді, можливо, я
стану Людиною Мауглі. Ха!» — і він провів
пальцем по довгому лезу свого ножа.
Кривавий слід Вантали вів поміж густими
товстими деревами, тоді вивів у перелісок. За
дві милі від Бджолиних Скель ліс скінчився. Від
останнього дерева до низьких чагарів Бджоли-
ної Ущелини тяглося відкрите поле, де ніде
було сховатися навіть вовку. Мауглі довго
оглядав місцину. Потім повернувся до сліду
Вантали, заліз на дерево, вмостився на довгій
гілляці над стежкою, запхнув пучок часнику в
розщелину і почав тихенько гострити ножа об
босу підошву.
Невдовзі перед полуднем, коли сонце вже
добряче припікало, Мауглі почув тупіт і запах
