рука Мауглі метнулася, як змія, вхопила рудого
пса за загривок, і гілка зігнулася так, що Мауглі
мало не впав на землю. Та хлопець не послабив
мертвої хватки і витяг рудого, що повис, немов
дохлий шакал, до себе на сук. Лівою рукою
Мауглі дістав ніж, відрубав рудий кошлатий
хвіст і жбурнув ватажка на землю.
Отепер собаки не побіжать по сліду, поки не
впораються з Мауглі. Хлопець бачив, як вони
всідалися, як тіла їхні здригалися від люті —
вони жадали кривавої помсти.
Вдоволений Мауглі виліз на найвищу гілляку,
зручно вмостився й заснув. Через три-чотири
години він прокинувся і подивився вниз — усі
собаки сиділи під деревом — мовчазні, люті, з
безжалісними очима. Сонце вже сідало. За пів-
години бджоли сховаються в свої закутки, а, як
вам відомо, Руді Собаки непевно почуваються в
173
сутінках.
— Мені не потрібні такі вірні охоронці,—
сказав Мауглі,— але я цього не забуду. Ви
справжні пси, та, на мій погляд, надто схожі
один на одного. Саме тому я й не віддам вашо-
му ящіроїдові його хвоста. Хіба ти не вдоволе-
ний, Куцохвостий?
