пирхкає буйвол. А коли бризки трохи вляглися,
він спитав:
— Ти часом не знаєш, Месо, яка Людська
Зграя живе там за болотами? Я не знаю цієї
місцини.
— Іди на північ! — ревнув сердито буйвол.
194
Адже Мауглі зробив йому боляче.— Так жа-
ртують коров'ячі пастухи. Іди до села за боло-
тами і хвалися цим.
— Ото подія — зайва подряпина на твоїй
вельможній шкурі! Та я таки піду гляну на село.
Авжеж, піду, заспокойся! Не кожної ночі
Повелитель Джунглів приходить пасти тебе.
І він подався трясовиною, стрибаючи з купи-
ни на купину, дивуючись гніву буйвола.
А он над самісінькою землею спалахнула зі-
рка. Та ні, це Червона Квітка! Точнісінько така,
біля якої я лежав, коли ще не потрапив до
Сіонійської Зграї!
Мерехтіння далекого вогника вабило його,
мов нова дичина.
— Я тільки погляну,— сказав він собі,— чи
змінилася за цей час Людська Зграя.
І Мауглі, забувши, що він уже не в своїх Джу-
нглях, безтурботно ступав росяною травою, аж
