Раптом очі Мессуа наповнилися жахом —
попід дверима просунулася лапа, і знадвору
почулося жалібне скімлення.
— Зачекай там, Сірий Брате! Ви не хотіли йти,
коли я вас кликав,— сказав Мауглі мовою Джу-
нглів, не повертаючи голови. І велика сіра лапа
зникла.
— Не приводь із собою... своїх слуг,— сказала
Мессуа.— Я... ми завжди жили мирно з Джу-
нглями.
— І нині мир,— відповів Мауглі, підводячись.
— Згадай ту ніч по дорозі до Канхівари. Тоді
десятки таких, як він, охороняли тебе. Однак я
бачу, що і навесні Народ Джунглів не забуває
199
мене. Мати, я йду!
Мессуа покірно відійшла вбік — він і справді
здавався їй богом лісів,— та щойно його рука
торкнулася дверей, жінка кинулася юнакові на
шию.
— Синку, приходь! — шепотіла Мессуа.— І
вранці, і вдень ці двері завжди відчинені для
тебе. Глянь, і твій братик сумує.
Горло Мауглі стислося, ніби хтось здавив
його, і голос напружено здригнувся:
— Я неодмінно прийду знову... А зараз,—
