зовсім певна, що це її Натху, а не якийсь
197
казковий бог Джунглів.
— Синку,— сказала нарешті жінка, і її очі
зблиснули гордістю.— Чи казав тобі вже хто-не-
будь, що ти найгарніший у світі?
— Що? — перепитав Мауглі, бо ніколи не чув
нічого подібного.
Мессуа розсміялася тихим щасливим сміхом і
знову заглянула йому в обличчя.
— Значить, я перша? Добре, хоча рідко буває,
щоб мати першою сказала синові таку приємну
новину. Ти дуже, дуже гарний. Я ніколи не ба-
чила такої краси.
Мауглі крутив головою, намагаючись погляну-
ти на себе ззаду, а Мессуа знову засміялася й
сміялась так довго і втішно, що й Мауглі приєд-
нався до неї, а дитина перебігала від матері до
Мауглі і теж заливалася сміхом.
— Е, не смійся над братом,— пригорнула ди-
тину Мессуа.— Якщо ти виростеш хоч трохи
схожим на нього, ти одружишся з дочкою князя
і їздитимеш на великих слонах.
Мауглі не все розумів з її балачки. Від теплого
молока та після сорокамильного пробігу він ро-
зімлів, згорнувся клубочком і за мить уже спав
