вогник і прийшов сюди. Я не знав, що ти тут.
— Коли ми прийшли до Канхівари,— несміло
почала оповідати жінка,— чоловік став на слу-
жбу до англійців, і нам дали трохи землі.
Правда, вона не така родюча, як у старому селі,
та хіба нам багато треба?
Де ж він, той чоловік, що так злякався тієї
ночі?
Ось уже рік, як він помер.
— А це? — Мауглі показав на дитину.
— Це мій син, він народився два дощі тому.
Якщо ти бог, подаруй і йому Милосердя Джу-
нглів, щоб його ніхто не зачепив серед твого...
твого Народу, як не зачепив нас тоді.
Мессуа підняла дитину, і та, забувши свій
страх, потяглася до ножа, що висів на грудях
Мауглі. А хлопець м'яко відвів маленьку ручку.
— А якщо ти Натху, якого вкрав тигр, то він
твій молодший брат. Я розпалю вогонь, і ти
нап'єшся гарячого молока. Тільки зніми жасми-
новий вінок, від його запаху паморочиться го-
лова.
Мауглі пив довгими ковтками тепле молоко, а
Мессуа крадькома гладила його по плечу, не
