ведмідь.— Я навчив тебе Законові Джунглів. Він
один для всіх, окрім мавп, які живуть на
деревах. У них немає Закону. У них немає своєї
мови, лише крадені слова, які вони переймають
в інших, коли підслуховують, піддивляються,
підстерігають, сидячи на гіллі. їхні звичаї — не
наші звичаї. Вони нічого не пам'ятають. Вони
балакучі і хвалькуваті, вважають себе великим
народом, що буцімто задумав великі діла в Джу-
нглях. Та лише впаде згори горіх, і вони вже
про все забули, окрім їжі. Ніхто з ними не
спілкується. Ми не ходимо на водопій туди,
куди ходять вони, не полюємо там, де вони, не
вмираємо там, де вони вмирають. Ти хоча б
слово чув від мене про Бандар-Логів?
— Ні,— прошепотів Мауглі, бо і ліс притих від
голосу Балу.
— Отож. Бо вони злі, брудні, безсовісні і
хочуть лише привернути до себе увагу. Але ми
не помічаємо їх навіть тоді, коли вони кидають
горіхи і сиплють сміття нам на голову.
І тут ціла злива горіхів, суччя та гілок поси-
палася згори на них, почувся вискіт, кашель і
сердиті стрибки високо в верхів'ї дерев.
