— Закон забороняє водитися з Мавп'ячим
Племенем,— сказав Балу,— не забувай про це!
— Але ти мав його попередити,— зауважила
29
Багіра.
— Я? Звідки я знав, що він приятелюватиме з
усілякою поганню? Тьху!
Знову горіхи дощем посипалися їм на голови,
і ведмідь із пантерою втекли, прихопивши з
собою Мауглі. Балу говорив про мавп достемен-
ну правду. Вони жили на верхівках дерев, а
оскільки звірі рідко дивляться вгору, то мавпам
і Народу Джунглів не доводилося зустрічатися.
Та коли мавпам траплявся поранений вовк,
тигр чи хворий ведмідь, вони мучили недужих і
слабких і задля забавки кидали в звірів гілками
і горіхами, сподіваючись, що їх помітять. Вони
зчиняли галас, під'юджували звірів на бійки та
затівали між собою дріб'язкові суперечки, а ме-
ртвих мавп кидали будь-де, напоказ усьому
Народові Джунглів. Вони збиралися вибрати
собі ватажка і завести свої закони і звичаї, та
так і не зібралися, бо пам'ять у них була коро-
тка, не далі вчорашнього дня. Зрештою вони
придумали прислів'я: «Усі Джунглі думатимуть
завтра так, як мавпи думають сьогодні», та тим
