— На користь! Що ти розумієш у цьому, Залі-
зна Лапо? У нього вся спина в синцях! Тьху!
— Краще синці, аніж смерть через неві-
гластво,— серйозно заперечив Балу.— Я саме
вчу його Заповітним Словам Джунглів, щоб він
міг прохати захисту в будь-кого в лісі. Хіба це
не варте кількох синців?
— Ти той... легше! Це тобі не пень, щоб об
26
нього точити свої кігті! А які ж це Заповітні Сло-
ва? Цікаво... Хотілось би знати. І Багіра, витя-
гнувши лапу, замилувалася своїми кігтями, си-
німи, мов криця, і гострими, як різці.
— Я покличу Мауглі, і він скаже тобі... якщо
захоче. Іди сюди, Маленький Брате!
— Голова у мене гуде, як бджолине дупло,—
почула вона невдоволений голос над собою.—
То які Заповітні Слова ви хочете почути? У Джу-
нглях багато їх, я знаю всі,— додав Мауглі
хвалькувато.
Ну, дещо ти й справді знаєш. То скажи, вели-
кий знайко, Слово Мисливського Народу.
— Ми з вами однієї крові, ви і я,— сказав
Мауглі по-ведмежачи.
— Добре! Тепер Слово Птахів.
Мауглі повторив те саме, свиснувши, як
