тебе більше, аніж власних вовченят.
— Неодмінно прийду,— відповів Мауглі.—
Передовсім для того, щоб покласти шкуру Шер-
Хана на Скелю Ради. Не забувайте мене! Ска-
жіть усім у Джунглях, щоб не забували мене!
Уже світало, коли Мауглі спустився в долину
назустріч невідомому життю.
24
ПОЛЮВАННЯ КАА
Усе, про що тут оповідається, сталося задовго
до того, як Мауглі вигнали із Сіонійської Зграї і
як він помстився за себе тигрові Шер-Хану. Це
відбувалося тоді, коли ведмідь Балу навчав
хлопчика Законові Джунглів. Великий і поваж-
ний бурий ведмідь радів успіхам здібного учня.
Ще б пак, адже вовченята зазубрюють лише
одне мисливське правило (все інше їх не ці-
кавить): «Ноги ступають безшумно, очі бачать у
темряві, вуха чують, як шелестить вітер, зуби
гострі та білі — ось прикмети наших братів,
окрім шакала Табакі та гієни, яких ми ненави-
димо». Але Мауглі, Людському Дитинчаті, ці-
каво було все.
Інколи чорна пантера Багіра заходила поди-
витися, які успіхи робить її улюбленець. Вона
лягала під деревом і слухала, як Мауглі від-
