його по обличчю. А внизу глухо ревів Балу, а
Багіра стрибками піднімалася по стовбуру,
шкірячи гострі білі зуби. Мавпи переможно ви-
скнули і перескочили на тонке віття, куди Багі-
ра не ризикнула лізти.
— Вона нас помітила! Багіра нас помітила! Усі
31
Джунглі в захваті від нашої спритності і розуму!
— галасували мавпи.
І помчали з верхівки на верхівку! Карколомні
стрибки і кульбіти, аж подих перехоплювало і
мигтіло в очах, бо дві найсильніші мавпи під-
хопили Мауглі під руки і подалися разом із ним
ускач. Вони то злітали високо вгору, аж тонісі-
ньке гілля тріщало і гнулося під ними, то гухали
вниз в зелену безодню, і серце в Мауглі
провалювалося аж у п'яти.
Отак вони мчали і мчали лише їм відомими
дорогами і стежками над зеленим морем Джу-
нглів, і Мауглі відчував себе, як людина на що-
глі над океанським простором, і насолоджу-
вався скаженим летом. Спочатку він злякався,
що його впустять, тоді розізлився, але споді-
ватися на визволення було марно, і він почав
думати, як подати друзям про себе звісточку.
