Він пречудово лазить по деревах і краде в них
дитинчат. Від одного його ймення в них від
страху трусяться хвости! Ходімо до нього!
— Чим він допоможе? Він не нашого племені,
безногий, і очі в нього презлющі,— сказала
Багіра.
— Він дуже старий, мудрий і хитрий. Окрім
того, він завжди голодний,— із надією мовив
Балу.— Пообіцяємо йому багато кіз.
— А може, він не захоче від нас їх прийняти,
— Багіра погано знала Каа і ставилася до нього
з підозрою.
— А ми його умовимо,— і Балу підштовхнув
бурим плечем Багіру.
На виступі скелі під палючим сонцем лежав,
хизуючись своєю красою, удав. Він милувався
34
новою пречудовою шкірою, яку десять днів
тому, після линьки, поміняв. Химерні візерунки
блищали на сонці, тридцятифутове тіло зви-
валося вузлами і вигинами. Він облизувався в
передчутті смачного обіду.
— Який красень! Він іще нічого не їв,— полег-
шено зітхнув Балу.— Обережно, Багіро, він по-
гано бачить, але чує добре і нападає без
