І, мабуть, не якась там дрібниця змусила двох
отаких знаних мисливців бігти по їхньому сліду
в Джунглях,— поштиво уточнив Каа, хоч самого
розпирало від цікавості.
— Річ у тім, Каа,— сказала чорна пантера,—
36
що ці негідники вкрали в нас Людське Дитинча,
про яке ти, може, чув.
— Так-так, пригадую, щось таке мені торочив
дикобраз Сахі, про те, що начебто Вовча Зграя
прийняла до себе якесь хлоп'я. Я, правда, не
повірив, бо Сахі завжди все перебріхує.
— Та ні, це правда. Такої мудрої дитини ще
світ не бачив. Найкращий, найсміливіший,
найкмітливіший мій учень, котрий прославить
ім'я Балу на всі Джунглі! Окрім того, я... ми...
любимо його, Каа!
— Тс-с! Тс-с! — закрутив головою сюди-туди
Каа.— Колись і я знав, що таке любов. Я міг би
вам розказати не одну історію...
— Не зараз! — жваво перебила його Багіра.—
Згодом, коли будемо ситі, вдоволені, то якоїсь
ясної ночі залюбки тебе послухаємо. А нині
наше дитинча в руках Бандар-Логів, і з усього
Народу Джунглів вони бояться тільки Каа.
— Атож! Вони мене бояться, і недаремно!
