дерева нікуди не годяться. Минулого разу вночі
я ледве не впав з дерева — погано зачепився
хвостом. Ну, звісно, наполохав мавп, і вони ла-
яли мене останніми словами.
— Безногий жовтий земляний черв'як? — про-
шепотіла собі у вуса Багіра, начебто щось
пригадуючи.
— Тс-с-с! Хіба вони так мене називають? —
спантеличився Каа.
— Та щось подібне до цього. Але хіба ми
звертаємо на них увагу? Чого тільки вони не
набрешуть! Буцімто в тебе випали всі зуби і тобі
під силу лише дрібні козенята, а ще (от без-
совісні брехуни!) казали, начебто ти боїшся
козячих рогів,— вкрадливо зауважила Багіра.
Хитрий старий удав нізащо не викаже свого
гніву, та все ж Багіра й Балу помітили, як роз-
дулися в нього м'язи під щелепами.
— Бандар-Логи змінили місце полювання,—
сказав він спокійно.— Я грівся сьогодні на соне-
чку і чув, як вони верещали в гущавині.
— Ми... ми женемося за Бандар-Логами,—
Балу вдавився словами, бо вперше в житті
довелося зізнатися, що йому є діло до мавп.
