ня. Довгенько він тебе тут підстерігав, але те-
рпець йому урвався.
— Чудово! — зрадів Мауглі.— Отож ти чи
хтось із наших нехай сидить на чатах. Дасте
мені знати, коли Шер-Хан з'явиться.
Мауглі відігнав буйволів пастися, а сам ліг у
затінку і заснув.
Миле діло — пасти корів! Сиди собі та дрімай,
а худоба пощипує травицю або забереться в
твань по самісіньку шию та пофоркує, тільки ніс
та сині очиська виглядають. Так ото вони й ле-
жать собі, мов колоди. Нагріті сонцем скелі ви-
61
промінюють мрево, вгорі над головою ширяє
шуліка, а хлопчаки роблять хто що: то плетуть
хитрі кошички із трави, щоб ловити кузьок і
стрибунців, а то піймають двох жуків богомолів
і примушують їх позмагатися. А ще можна нани-
зувати намисто із лісових ягід або піддивлятися,
як змія полює на ящірку. Або ліпити химерні
палаци із глини — із фігурками людей, коней,
буйволів, усе як справжнісіньке, навіть мечі у
воїнів із паличок. Отак можна бавитися до ночі,
розігруючи бої, змагання, поєдинки...
Але настає вечір, і хлоп'яки гучно хльоскають
