заревла, зафоркала і заметушилася, і невдовзі
63
розділили її на два гурти, котрі ревли, рили
землю копитами, наставляли роги, дивилися
лютими очима.
Буйволиці були страшною силою, бо захища-
ли телят і готові були битися на смерть.
— Ну, як тобі подобається наша робота? —
захекано спитав Акела.— Та дивись, бо їх не
втримаєш нарізно.
Мауглі осідлав Раму.
— Віджени буйволів ліворуч. А ти, Сірий
Брате, спрямовуй буйволиць до яру.
Далеко? — спитав вовк, важко дихаючи і кла-
цаючи зубами.
Туди, де крутосхил, щоб той злодюга не ви-
скочив! — гукнув Мауглі.
Буйволи рвонули вперед, зачувши голос Аке-
ли, а Сірий Брат узявся гнати буйволиць.
— Добре зроблено! Обережно, Акело! Не
переборщи, бо вони оскаженіють і піднімуть
тебе на роги! Ну й робота, хай йому біс! Це тобі
не кіз ганяти. Чи гадав ти, що ця худобина
може так швидко бігати? — спитав Мауглі.
— Я... я свого часу і на них полював,— зади-
хався від куряви Акела.— Завернути їх у Джу-
