— Він зарізав свиню, добряче нажерся та ще
й нахлебтався води доволі. Отож він ледве
перевертає своє барило.
— Ну й дурень! То він гадає, буцімто я буду
ждати, поки він виспиться? Треба якось так
спрямувати отару, щоб буйволи його почули.
— Так він тобі й дасться! Він поплив далеко
вниз по річці, щоб не залишити слідів,— за-
уважив вовк.
— Це Табакі його навчив, я знаю, сам би він
не додумався.
Мауглі стояв розмірковуючи, поки нарешті
його не осяйнула думка.
— Сірий Братику, чи зможеш ти розділити
отару надвоє?
— Хтозна, чи зміг би, але я привів тобі кмітли-
вого помічника.
Сірий Брат шугнув у яму, що була неподалік, і
з неї висунулася голова, добре знайома Мауглі.
— Акело! Акело! — радо загукав Мауглі.— Я
знав, що ти мене не забув! Отепер за діло! Аке-
ло, розділи отару на буйволиць з телятами і
буйволів.
Вовки запетляли між худобою, що злякано
