йди! Ти його не впораєш! Я сам йому дам раду.
Хе-хе, може, й тобі якась рупія перепаде.
Він намацав за поясом кремінь і кресало, щоб
обпалити Шер-Хану вуса (так роблять усі ми-
сливці, щоб привид убитого звіра не тривожив
їх).
— Гм! — сказав Мауглі впівголоса.— Значить,
ти одвезеш шкуру в Канхівару, отримаєш
нагороду, з якої й мені виділиш якусь рупію?
Ану, геть звідси!
— Та як ти посмів таке сказати першому ми-
сливцю в селищі? Твоє щастя та дурість
67
допомогли тобі дістати таку здобич! Тигр наже-
рся, інакше він був би в двадцяти милях звідси.
Ти навіть оббілувати його не можеш як слід! Е
ні, я тобі нічого не дам, хіба що духопеликів
усиплю! Ану, відійди від туші!
— Скільки я ще буду розводити балачки із
цією старою горилою? Сюди, Акело, він мені
вже набрид!
Балдео, який не встиг навіть випростатися,
полетів у траву, а коли отямився, побачив над
собою грізно ошкірену вовчу пащеку.
Мауглі тим часом незворушно білував тигра
