далі.
— Затям, старий, я дуже давно воюю з цим
тигром і взяв над ним гору. Отож — здобич моя!
Балдео злякано торкнувся амулета на шиї:
такий шмаркач проти тигра-людоїда? Ні, тут
щось не те, це чари, наслання! Ти ба, як вовк
йому слугує!
А що коли цей хлопчисько зараз перетвори-
ться на тигра?
— Володарю! — впав на коліна Балдео.— Я
гадав, що ти звичайний пастушок. Дозволь
мені, старому, піти звідси. Чи цей вовцюра розі-
рве мене на шматки?
— Іди собі, та наступного разу не хапайся за
мою здобич.
Балдео хутко почвалав до селища, раз по раз
оглядаючись: ану ж цей перевертень кинеться
слідом! А коли дістався додому, дав волю
язикові — мовляв, злі чари наслано...
68
А Мауглі тим часом завершив свою роботу і
збирався гнати буйволів додому, бо вже сме-
ркло. Коли в сутінках вони наближалися до
селища, Мауглі побачив багато вогнів і почув
бемкання дзвонів. «Еге, та тут півсела зібрало-
