нглі?
— Гаразд, жени! Бо Рама скаженіє від люті. О,
коли б я міг пояснити цьому буйволу, що сьо-
годні мені від нього треба.
Буйволи повернули цього разу праворуч і
знавісніло поперли в хащі, Хлопці-пастушки,
примітивши це, кинулися щодуху в село, гала-
64
суючи, що худоба показилася і втекла.
Тим часом Мауглі з Акелою пригнали отару на
круте урвище, стіни якого поросли диким вино-
градом. «Добра місцина, саме те, що треба»,—
подумав Мауглі.
— Дай їм перепочити, Акело, ти їх загнав
мало не до смерті. Нехай відсапаються. Вони
ще не почули тигра.
Він притулив долоні до рота і гукнув у яр:
луна прокотилася вниз — від скелі до скелі. Не-
вдовзі зачулося сонне ревіння ситого тигра.
— Хто тут? — заревів Шер-Хан так гучно, що
аж переляканий павич вискочив із чагарів.
— Я, Мауглі! Час тобі з'явитися на очі, злодю-
го! Акело, жени їх униз! Мерщій, Рамо!
На мить отара завмерла на краю балки, та
враз на весь голос пролунав бойовий клич Аке-
