- Ой, паничу Діґорі, - гукнула покоївка (якій справді випав ну просто чудовий день), - мабуть, міс Кеттерлі сильно забилася!
І вони удвох поквапилися до вітальні - подивитися, що там із нею.
Якби тітонька Летті беркицьнулася на голий паркет або навіть на килим, підозрюю, всі її кістки були б потрощені, але їй невимовно пощастило приземлитися на матрац. Тітка Летті була доволі жвавою старенькою пані: зрештою, у ті дні всі тітоньки були такими. Трішки нюхальної солі та спокій упродовж кількох хвилин - і вона вже запевняла, що з нею все гаразд, хіба що набила кілька синців. Невдовзі тітка Летті взяла на себе командування в цій непростій ситуації.
- Capo, - сказала тітонька Летті до покоївки (у якої такого захопливого дня в житті ще не траплялося), - мерщій біжи до поліцейського відділку та повідом, що на волі знаходиться небезпечний маніяк. Місіс Кірк я погодую сама.
Місіс Кірк - то була, ясна річ, мама Діґорі.
Подбавши про ланч місіс Кірк, Діґорі й тітонька Летті розійшлися кожен у своїх справах. На самоті хлопець поринув у тяжку задуму Головна проблема полягала в тому, щоби випровадити Відьму назад до її світу, або принаймні подалі з нашого, якомога швидше. У кожному разі, не можна дозволити Джедіс вар’ювати в будинку: мама не мусить побачити це страшидло.
До того ж треба, наскільки це можливо, запобігти Відьминим вар’юванням на вулицях Лондона. Діґорі не було у вітальні, коли Джедіс зазнала поразки, заклинаючи тітоньку Летті, натомість силу її магії хлопець побачив уповні біля брами Чарну Отож, він був свідомий її могутності та навіть не здогадувався, що Відьма позбулася її, опинившись тут. Крім того, хлопцеві було відомо про бажання Джедіс заволодіти цілим світом. За його розумінням у цей момент вона могла насилати закляття на Букін- гемський палац або на Будинок Парламенту; не було й сумніву, що на цей час уже не один поліцейський перекинувся на грудочку сіренького пороху. Схоже, він цьому нічим не міг зарадити. “Але персні, здається, діють як магніти,” - метикував собі Діґорі. - “Якщо мені вдасться лишень торкнутися її та водночас вдягти на палець жовтого персня, нас обох перенесе до Лісу Поміж Світами. Цікаво, Джедіс там знову зомліє? Це на неї так впливає те місце чи, може, то був просто шок, бо вона вперше полишила свій власний світ? Та, мабуть, мені все одно варто ризикнути. Але ж як знайти цю маніячку? Не думаю, щоби тітка Летті випустила мене з дому, доки я не скажу, куди налаштувався. До того ж, більше ніж два пенси я не нашкребу, а на трамваї та автобуси знадобляться гроші, якщо вже я планую обнишпорити весь Лондон.
І, в кожному разі, я жодної гадки не маю, де шукати цю парочку Було б незайве знати, чи дядько Ендрю досі з нею”.
Отож Діґорі залишалося тільки чекати й сподіватися, що дядько Ендрю з Відьмою повернуться. У такому разі він мусить притьмом рвонути до них, вчепитися у Відьму та вдягти жовтого персня перш, ніж та увірветься до будинку Виходить, не було іншої ради, окрім як пильнувати вхідні двері сторожко, мов кіт, котрий пантрує мишачу нору; Діґорі заприсягнувся ані на мить не полишати засідки. Він пішов до вітальні та, що називається, приклеївся чолом до шибки. Це було вікно-“ліхтар” (таке, що знадвору випинається зі стіни), тож з нього було добре видно сходи до вхідних дверей та вулицю обабіч, і ніхто не зміг би зайти до будинку непоміченим. “Цікаво, як там у Поллі,” - подумав Діґорі.
Доки прокволом спливали перші півгодини, він дуже переймався цим питанням. Але вам над цим не варто сушити собі голову, адже я сам збираюся вам усе розповісти. Поллі запізнилася додому на обід, а її черевички й панчохи були мокрі, хоч викручуй. Коли її запитали, де її носило і чим, заради всього святого, вона займалася, дівчинка сказала, що гуляла разом із Діґорі Кірком. Після подальших розпитувань Поллі зізналася, що промочила ноги в калюжі, а калюжа ця була в лісі. На запитання, де ж той ліс, вона сказала, що не знає. Що до того, чи не був це один із парків, дівчинка доволі правдиво відповіла, що припускає, ніби це було щось на кшталт парку З усього цього мама Поллі зробила висновок, що її донька пішла з дому, не повідомивши куди, приблукала до районів Лондону, яких зовсім не знає, пішла до якогось загадкового парку та не
