успадкував будинок Кеттерлі, півднем Англії пронісся жахливий ураган, котрий повалив бідне дерево. Діґорі не змирився з тим, що дорогу серцю яблуню просто порубають на дрова, тому з частини стовбура замовив собі шафу й поставив її в своєму великому сільському будинку. І хоча сам він магічних властивостей за шафою не помітив, це відкриття зробив дехто інший. Так почалися подорожі до Нарнії і назад, про які ви можете прочитати в інших книжках.
Коли Діґорі з батьками переїхали до села, то забрали з собою і дядечка Ендрю, бо тато сказав: “Треба тримати старого подалі від халеп, та й не надто чесно було б, якби бідна Летті дбала про нього до скону віків". Дядько Ендрю більше ніколи не брався до магії. Він добре засвоїв урок, і на старості зробився навіть трохи приємнішим та менш егоїстичним. Проте, він полюбляв сам приймати гостей у більярдній та зазвичай оповідав їм історії про загадкову леді, іноземку монаршої крові, з якою він катався якось Лондоном. “Вдачу вона мала просто диявольську”, - говорив тоді він. - “Але то була збіса знадлива жінка, містере, збіса знадлива жінка”.
Примітки
1 -
(“П’ятеро дітей і Воно”, “Історія шукачів за скарбами"); п'ятеро дітей та їх батько-вдовець Ричард Бастейбл.
Примітки
4 -
Примітки
2 -
Примітки
5 -
Примітки
8 -
Примітки
9 -
Примітки
10 -
Примітки
11 -