Дік підкликав доктора Ладіслау і, коли той підійшов,
сказав йому:
— Я просив би вас від імені адміністрації побажати пацієнтові та його родичам щасливої дороги.
Злегка вклонившись Моррісові, він увійшов до будинку і, обернувшись, постояв за прочиненими дверима, чекаючи, доки вони від’їдуть — хами-батьки та їхній хирлявий дегенеративний виплодок. Неважко було уявити собі, як ця родина вояжуватиме по Європі, тероризуючи порядних людей грубим невіглаством і грубими грошима. Та коли машина зникла за ворітьми, Дік замислився над тим, до якої міри він сам винен у тому, що сталося. Він пив червоне вино за обідом та вечерею, на сон грядущий випивав гарячого рому і в другій половині дня іноді перепускав чарку-другу джину — джин майже не дає запаху. Загалом виходило півпінти алкоголю на день — величенька порція, якої огранізм уже не міг спалити.
Відмовившись від спроб знайти собі виправдання, він сів за стіл і виписав собі щось на зразок лікувального припису, за яким споживання алкоголю скорочувалося рівно наполовину. Не можна, щоб від лікарів, шоферів та протестантських священиків пахло спиртним, як пахне від художників, маклерів та кавалерійських офіцерів; Дік визнавав свою провину, сформулювавши її як необачність. Але інцидент на тому не вичерпався — як виявилося через півгодини, коли приїхав Франц, відсвіжений двома тижнями в Альпах; повний завзяття до роботи, він встиг поринути в неї, перше ніж дійшов до свого кабінету. Дік чекав його там.
— То як там Еверест?
— Знаєте, за темпів, яких ми дотримувались, можна було б і на Еверест видобутися. У нас навіть розмова
про це була. А тут що чути? Як моя Кете, як ваша Ніколи?
— Дома все гаразд, і у вас, і в мене. Але в клініці сьогодні сталася препаскудна подія.
— Як? Яка подія?
Франц уже набрав номер телефону своєї вілли. Поки тривала сімейна розмова, Дік походжав по кабінету, а коли вона скінчилася, сказав:
— Батьки забрали з клініки Морріса — із скандалом.
У Франца аж витяглося обличчя.
— Я вже знаю, що він поїхав,— дорогою сюди мене перестрів доктор Ладіслау.
— Що Ладіслау вам сказав?
— Тільки те, що Морріс поїхав. І що ви мені розкажете. То як же це вийшло?
— Як завжди в таких випадках — якась муха вкусила.
— Хлопець був таки неприємний.
