адже ще два роки тому ця штука давалася йому за іграшку.
За другим разом він діяв обачніше. Спочатку тільки ледь відірвав коліно від дошки, перевіряючи рівновагу партнера на плечах, потім знов укляк і лише тоді, видихнувши: «Алє-гоп!» — почав підводитися. Але, перше ніж він здолав випростатися, ноги під ним раптом підігнулися і, падаючи, він ледве встиг відштовхнути дошку, щоб уникнути удару.
Цього разу, коли катер підійшов, усі пасажири помітили, що Дік сердиться.
— Я хотів би спробувати ще раз! — гукнув він з води.— Ви ж бачили, в нас уже майже вийшло.
— Що ж, будь ласка.
Відчуваючи, що він зовсім виснажився, Ніколь спитала:
— Може, на сьогодні вже досить?
Дік навіть не відповів. Перший партнер сказав, що виходить з гри, і його витягли з води, а його місце зголосився зайняти мексіканець-стерновий.
Цей був важчий за попереднього. Поки катер набирав швидкість, Дік відпочив трохи, лежачи долілиць на дошці. Потім він підліз під партнера, взявся за линву і, напружившись, спробував підвестися.
Це йому не вдалося. Ніколь бачила, що він перемінив положення і піднатужився ще раз, але як тільки партнер, відірвавшись від дошки, натис усією вагою йому на плечі, він ніби закам’янів. Він зробив ще одну спробу — підвівся на дюйм, на два дюйми,— Ніколь, напружуючись разом з ним, відчувала, як піт зрошує її чоло,— з хвилину він ще намагався встояти отак, а тоді гепнувся знову навколішки, й дошка перевернулася, лише якимсь дивом не вдаривши його по голові.
¦— Назад! Швидше назад! — крикнула Ніколь до хлопця, що стояв за стерном, і нажахано зойкнула, побачивши, що Дік під водою. Але він зразу ж виринув знову й ліг на спину, чекаючи катера. Здавалося, катер повертав цілу вічність, та коли вони нарешті підпливли й Ніколь побачила, що Дік, вичерпаний і до всього байдужий, погойдується на хвилі, сам на сам з водою й небом, її переляк раптом перейшов у зневагу.
— Зараз ми вас витягнемо, докторе... Беріть його за ногу... отак... а тепер разом...
Дік сидів відсапуючись, ні на кого не дивлячись.
— Я так і знала, що в тебе нічого не вийде,— не втрималася Ніколь.
— Він надто втомився за ті два рази,— сказав мексі- канець.
— Все це було безглуздо з самого початку,— не вгавала Ніколь.
Розмері тактовно мовчала.
Дік нарешті відсапався.
— Цього разу я б не підняв і паперової ляльки.
