Студентство, нові знайомства, і лише одна несподівана зустріч. Він - ще у солдатській шинелі, вона - безтурботна, гарна. Олег був знічений, неговіркий. Вона уникала його погляду. В безпредметній розмові ще вчувалася образа. Хлопець вже по- дорослому ділився радістю: мама повернулася із заслання. За розмовою швидко закінчилася їхня спільна стежка, з якої пішли різними дорогами. І сьогодні, блукаючи цим зеленим селом, милуючись старовинною церквою, огорненою травами, згадала - це його село. Поважній нині пані Надії стало цікаво: як поживає той юнак з її далекої юності? На якусь мить відчула себе тією капризною дівчинкою, що так безсердечно повелася з хлопцем. Цікавість узяла гору, і в першої ж жінки, котра йшла стежкою, Надія запитала:

Вибачте, будь ласка, чи знаєте Ковалишина Олега?

Звичайно, - приязно всміхнулася жінка. - Це наш колишній директор школи.

Чому колишній?

Та вже на пенсію пішов.

(«Люди, теж мені дівка - з пенсійним скрипом», - думала про себе.)

А хто його дружина? Діти? Як йому живеться? - сипала запитаннями.

Немає в нього ні дружини, ні дітей.

-Як?

Та він і не одружувався ніколи.

Чому??? - протягнула.

-Хтозна, різне люди говорили. Це особисте. Його.

Надія приголомшено замовкла.

Та он він, на городі, сапає картоплю. Поговоріть, попитайте, - жінка з цікавістю оглядала Надію, що розгублено стояла. - Ви що, знаєте його?

Так, вчилися в одній школі.

Йому зараз подвійно важко, - вела далі молодиця. - Маму похоронив. Залишився сам...

Надія ще не знала, як вчинити, але ноги вже несли її до чужого плоту. Посередині городу орудував сапою чоловік міцної статури, з засмаглими руками, що вперто горнули землю. Перед очима постала перерва, розірвані аркуші листа і сповнені болю очі хлопця... Але ні, не може цього бути, це неглибоке, це як згадка юності... Хто став причиною його самотності? Чому одиноким журавлем живе? За хвилю Надія могла знайти розгадку. Але вона засоромилася самої себе. Чи в праві вона лізти в душу цьому чоловікові заради цікавості? Це, напевно, тільки його біда... Чи хотів би він впустити її в своє сокровенне зараз? Олег випростався

Вы читаете Осиний мед дикий
Добавить отзыв
ВСЕ ОТЗЫВЫ О КНИГЕ В ИЗБРАННОЕ

0

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.

Отметить Добавить цитату