— Чого вклякла? У ліжко кроком руш!
Наріне як вітром вимело з вітальні, тільки й чути було, як затихає шльопання її голих п’ят. Відповіді на питання про кінцівки Макса Тамара так і не дістала, тому про всяк випадок гукнула навздогін:
— Ну то як?
І зі спальні долетіло:
— Нехай живе. Поки що.
— А він і живе. Прямо зараз. Тільки не з тобою, — пробурмотіла Тома і підвелася. Туманна, гм... щось таке. Але — далека? Вітьок, певно, теж так вважав. Не розрахував трохи.
За вікнами вже займався світанок. День обіцяв бути довгим, а ніч... що ж, ця ніч для неї вже скінчилася. Тамара вийшла на кухню, де залила окропом залишки гидкої розчинної кави прямо в бляшанці. Зазвичай вона пила заварну, справжню, але нишпорити по коробах, шукаючи млинок для зерен та турку не було ніякого бажання. Як, втім, і думати про те, що ж трапилося. Але вона мусила. Заради Рити. Тепер, коли Віктор зненацька помер, знайти її буде ще складніше. Тьотя Клава або нічого не знає — що само по собі абсолютно не узгоджується з її «хочу-все-знати» іміджем, — або все знає і мовчить. А якщо тьотя Клава мовчить, байдуже з якої причини, то заговорити її не змусять навіть об’єднані зусилля гестапівців, чекістів та іспанських інквізиторів. Кремінь, а не жінка. Єдине, що реально світить Тамарі в цьому випадку, — це дізнатися, чи бреше їй Ритина мама. Припустимо, вона довідалася, що так. Бреше, як пес на висівки. І далі що? Що їй це дає?
Це дуже часто повторювала Маргарита, сама — ходяча абстракція.
Нудотний смак коричневої рідини на губах повернув Тому до справ насущних. Отже, Віктор не просто знагла помер — його вбили. Ймовірніше за все, придушили. І саме в той час вона опинилася там. В його енергетичному полі. Дещо невчасно, але хто ж міг подумати? Нікому не потрібне, запізніле каяття запищало під вухом, як голодний комар.
Але ти цього не зробила, дорікнула сама собі Тамара, душачись рідким кофеїном. Випити б зараз улюбленого фруктового чаю, але від нього тільки умліваєш. Розслаблюєшся. А їй потрібна ясна голова.
Тома слабко всміхнулася — Рита не визнавала кави взагалі. Ніякої. Називала її «популяризованим наркотиком», а розчинну ще й «заробітком гастроентеролога». Пила тільки трав’яні чаї. Слідкувала за своїм здоров’ям.
А тепер Туся зникла, її блазню-чоловіку вкоротили віку, і слід терміново вирішити, що ж його робити.
Може, подзвонити Капелюшному і спробувати ще раз пояснити йому, що Маргарита жива, а її чоловік щось таки знав, бо інакше чому його прибрали?
Може. Тим більше що розмова вийде яскрава. Непересічна.